Trends and Motives of Educational Migration from Ukraine to the Countries of the European Union (in Ukrainian)

Author`s Contribution:

Машіко К. С. 1 E
A — Study design;
B — Data collection;
C — Statistical analysis;
D — Data interpretation;
E — Manuscript preparation;
F — Literature search;
G — Funds collection;
  • Закарпатський регіональний центр соціальноекономічних і гуманітарних досліджень НАН України, Україна
Background and aim of study:
Серед немонетарних факторів зростання якості життя слід виділити доступ до якісних та прийнятних за ціною освітніх послуг. Упродовж останніх років в Україні активно розвиваються процеси освітньої міграції для навчання за кордоном, в першу чергу, в країни-географічні сусіди – Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію, а також у Чехію. Відтак дослідження процесів виїзду молоді за кордон є актуальним завданням. Мета доповіді полягає у розкритті основних мотивів та тенденцій освітньої міграції з України до європейських університетів.
Research methods:
Results:
Протягом 2009–2016 років кількість українців, які виїхали здобувати вищу освіту за кордон, зросла майже у три рази – до близько 70 тисяч осіб. Найбільше освітніх мігрантів з України зафіксовано у Польщі (близько 60 тисяч осіб), при чому частка українців серед іноземних студентів у цій країні є доволі відчутною – у 2014/2015 році вона складала 53%. Значна кількість української молоді навчається у Німеччині, Чехії, Італії, Іспанії, Австрії, Великобританії, Словаччині. Основні спеціальності, які обирають українські студенти у європейських університетах, пов’язані з економікою та суспільними науками. В умовах “міграції на захід” для європейський університетів українська молодь є надзвичайно привабливим споживачем послуг. Відтак вони активно працюють над залученням до навчання у своїх навчальних закладах вихідців з інших країн. Серед методів, що застосовуються: - стипендії на навчання для студентів із можливістю безкоштовного проживання у гуртожитку; - профорієнтаційна робота в українських школах; - пропозиції українським викладачам щодо працевлаштування за умови залучення до навчального процесу студентів; - зниження вартості навчання; - можливість легально поєднувати роботу (зокрема у Польщі без додаткового дозволу на роботу) та навчання; - спрощення вимог до абітурієнтів. Узагальнення головних факторів впливу на прийняття рішення про навчання українських студентів за кордоном виглядає так (у порядку спадання значимості фактору): - бажання отримати диплом європейського університету для подальшого працевлаштування в країнах ЄС; - бажання отримати кращі знання для працевлаштування в країнах ЄС; - незадоволеність умовами життя в Україні; - отримання нового культурного досвіду; - кращий стан матеріально-технічного забезпечення в університетах; - бажання підвищити рівень іноземної мовим; - бажання отримати диплом європейського зразка для працевлаштування в Україні. Таким чином, саме матеріальні чинники (актуальні для поточного стану, а також для періоду після завершення навчання), в першу чергу, спонукають молодь до освітньої міграції. Відсутність офіційної статистичної бази даних регіонального рівня не дає можливості виокремити кількісно потоки освітньої міграції з різних областей України, проте експертні оцінки дають підстави до висновків, що випускники шкіл прикордонних регіонів достатньо великою мірою залучені в ці процеси завдяки ряду переваг і факторів як об’єктивно економічного, так і психологічного змісту.
Conclusion:
Українська вища освіта не оцінюється як така, що суттєво відстає від європейською. Основна причина, яка спонукає молодь та їх сім’ї приймати рішення про освітню міграцію, є нижчий, порівняно з країнами ЄС, рівень життя та оплати праці. Відтак, особливо приваблює можливість подальшого працевлаштування у Європі. Європейські вузи у свою чергу зацікавлені в українській молоді через культурну, релігійну, часто мовну близькість. І відповідно, проводять активну роботу по залученню українців до освітнього процесу, що підтримується фінансово.
Keywords:
Copyright:
DOI and UDC:
DOI: 10.26697/ijes.2019.2.14; УДК: 314.743
Information about the authors:
Машіко Катерина Сергіївна – кандидат економічних наук, заступник директора з наукової роботи, Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України, Ужгород, Україна.