Clinical-Ethological Signs of Stable Transformations Pathopersonological Circle in Schizoaffective Disorder

Background and aim of study

Методики дослідження психічного стану людини, що розроблені з використанням клінікоетологічного метода, довели свою інформативність при вивченні психічних розладів невротичного і психотичного рівня. Передбачається, що нозоспецифічні невербальні поведінкові маркери є стійкими, та зберігаються в поведінці пацієнта і в період ремісії ендогенного захворювання, змінюючи психічний склад в цілому, та можуть бути віднесені до патоперсонологічних трансформацій. Прикладом формування стійких змін патоперсонологічного кола є шизоафективний розлад (ШАР), при якому наявна стійка трудова та соціальна дезадаптація різного ступеня. В теперішній час проблема вивчення патоперсонології ШАР ще не знайшла конгруентного вирішення. Передбачається, що визначення невербальних маркерів у поведінці буде сприяти вивченню ендофенотипів при ендогенних психічних захворюваннях, що дозволить покращити диференційну діагностику, дасть можливість оцінити динаміку психічного стану на патогенетичному рівні. Діагностичні моделі з високим рівнем достовірності при використанні клініко-етологічного підходу, а також можливості кількісної оцінки динаміки психопатологічних розладів в період ремісії ШАР є перспективним напрямком сучасної психіатрії, що дасть можливість оптимізувати терапевтичні та реабілітаційні заходи.

Research methods

На базі Обласної клінічної психіатричної лікарні (м. Запоріжжя) було обстежено 81 пацієнтів із встановленим діагнозом “шизоафективний розлад”. До моменту обстеження в анамнезі пацієнтів зафіксовано від 2-х до 28-х епізодів хвороби та пов’язаних з ними госпіталізацій, в середньому у виборці цей показник склав 11.4±5.9 рази. Обов’язковим критерієм включення до вибірки був стан клінічної ремісії з редукцією психотичної симптоматики та відсутність важкої соматичної та неврологічної патології. Всі пацієнти дали інформовану згоду на участь у дослідженні. Клініко-етологічний метод було застосовано для вивчення структури та типології невербальної поведінки, а також кількісного аналізу з використанням глосарію, складеного V. P. Samokhvalov та O. E. Samokhvalova (2011) та даних, отриманих авторами при обстеженні 250 психічно здорових осіб.

Results

Отримані результати свідчать про наявності в поведінці пацієнтів з ШАР специфічних невербальних маркерів, які відносяться до стійких трансформації патоперсонологічного кола. Мімічні прояви пацієнтів з ШАР характеризуються зниженням активності ділянки лоба і площі брів (Фланш бровами (р<0.001) та амімія верхньої частини обличчя (р<0.001), що компенсується підвищенням активності ділянки рота (посмішка (р<0.01), асиметрична посмішка (р<0.05), оскал (р<0.05), кусання губ (р<0.001), стиснуті губи (р<0.001), клацання зубами (р<0.01), прицмокування (р<0.001). Пацієнти, що страждають на ШАР, демонструють специфічний комплекс поведінкових невербальних компонентів, який характеризується значним вмістом агресивно-попереджувальних елементів (поза агресії (р<0.001), агресивний випад головою (р<0.001), пильний погляд (р<0.01), оскал (р<0.05), кусання губ (р<0.001), стиснуті губи (р<0.001), клацання зубами (р<0.01), підйом руки (р<0.05), кулак (р<0.001), розведені коліна (р<0.01)). За вмістом елементів, що свідчать про підвищений рівень тривоги (жест з фіксацією на шиї (р<0.01), жест з фіксацією на животі (р<0.01), жествідсторонення (р<0.01), жест потирання рук (р<0.001)), пацієнти з ШАР перевищують відповідні показники у здорових осіб.

Conclusion

Результати проведеної роботи дозволяють констатувати наявність при ШАР клінікоетологічних ознак стійких патоперсонологічних трансформацій, які характеризуються специфічною дисгармонією міміки, високим рівнем агресії і тривоги, що може бути використано при діагностиці зазначених розладів. Наявні при ШАР патоперсонологічні зміни потребують комплексного вивчення структури, типології, чинників формування, розробки системи превенції і корекції.

DOI and UDC

DOI: 10.26697/ijes.2018.3-4.43; УДК: 615.859+616.89-008

Information about the authors

Хоміцький Микола Євгенович – кандидат медичних наук, доцент кафедри психіатрії, психотерапії, загальної та медичної психології, наркології та сексології, Запорізький державний медичний університет, Запоріжжя, Україна.