Actual Educational Problems as for Health Preservation of Younger Generation
Author`s Contribution:
- Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна
Background and aim of study
На перших етапах розвитку самостійності України
МОН України було заплановано зробити навчання
здоров’ю – національною ідеєю згідно з прикладом
багатьох країн. Аналіз стану здоров’я дитячого і
дорослого населення свідчив про його погіршення
та підтверджував нагальну необхідність і
актуальність ухваленого Урядом України рішення
про введення у навчальний процес підготовки
учителів педагогів-валеологів, а в підготовку всіх
спеціалістів увести обов’язкове викладання основ
здоров’я і безпеки життєдіяльності. Аналіз ситуації,
що склалася, визначається зокрема низьким рівнем
культури здоров’я як учителів основ здоров’я, так і
педагогів-предметників, адже цих знань ніхто з них
не придбав при одержанні освіти у ВУЗі. Але
подальші реформування навчального процесу
України залишили поза увагою таке важливе
питання як здоров’язбереження і збереження нації
як такої.
Results
Результати аналізу стану здоров’я свідчать про
значне його погіршення в усіх вікових групах. За
даними статистичних досліджень, навчальновиховний процес у сучасних загальноосвітніх
навчальних закладах являє собою один із значних
чинників погіршення стану здоров’я учнів.
Незважаючи на введення в систему освіти в
молодшій і середній школі курсу основ здоров’я,
існують численні протиріччя і ризики, які
гальмують формування культури здоров’я учнів та
їх мотивацію до здорового способу життя. Перш за
все, існує суперечність між необхідним рівнем
валеологічної культури педагогів, які забезпечують
навчання здоров’ю і супровід дітей, і тим рівнем
професійної підготовки і перепідготовки, який на
сьогодні існує.
У зв’язку з цим, сьогодні для вищої педагогічної
школи досить гостро постає питання щодо
розробки та запровадження конкретних дій,
спрямованих на збереження здоров’я
підростаючого покоління. Одним із ефективних
шляхів вирішення цього завдання є підготовка
майбутніх учителів основ здоров’я людини.
Виключно важлива роль у підвищенні культури
здоров’я, формування мотивації до здорового
способу життя належить, перш за все, майбутньому
учителю основ здоров’я, адже саме його
професійна діяльність має бути спрямована на
озброєння учнів знаннями, уміннями та
навичками збереження здоров’я, на формування
пріоритету здоров’я як основної умови реалізації
фізичного, психічного, соціального та духовного
потенціалу особистості. Особливої актуальності
набуває підвищення компетенцій у царині
здоров’язбереження педагогів з урахуванням
сучасного світогляду, результатів наукових
досліджень та інноваційного досвіду педагогів у
сфері використання оздоровчих технологій у
педагогічному процесі. Формування особистості,
здатної до реалізації своїх можливостей, здорової,
соціально стійкою, адаптованої до умов життя і
щасливої – ось справжня мета і критерії успішності
сучасної освіти.
Сутність здоров’язбережувальних технологій
полягає у оптимальному поєднанні традиційних
технологій навчання з сукупністю засобів, методів,
форм, прийомів організації та здійснення
навчального процесу завдяки застосуванню яких
одночасно з підвищенням рівня освіченості,
створюються умови для формування, збереження і
зміцнення здоров’я суб’єктів навчально-виховного
процесу.
Conclusion
Сучасна педагогіка є здоров’явитратною.
Нагальною потребою суспільства і головним
пріоритетом державної політики у сфері освіти
України має бути створення оптимальних умов для
формування, збереження і зміцнення фізичного,
психічного, соціального та духовного здоров’я
учнівської молоді. Впровадження у навчальновиховний процес вимагає розв’язання проблеми
підготовки майбутніх учителів основ здоров’я до
застосування здоров’язбережувальних методик.
В цьому напрямку актуальними є проблеми
безперервного валеопедагогічного навчання
основам здоров’я і валеопедагогічний супровід
навчального процесу на всіх рівнях освітньої
системи України.
DOI and UDC
DOI: 10.26697/ijes.2018.3-4.38; УДК: 613:37.017
Information about the authors
Гончаренко Марія Степанівна – доктор
біологічних наук, професор кафедри валеології,
Харківський національний університет імені
В. Н. Каразіна; Президент Всеукраїнської
громадської організації “Українська асоціація
валеологів”, Харків, Україна.
Камнєва Тамара Петрівна – співробітник
кафедри валеології, Харківський національний
університет імені В. Н. Каразіна; член
Всеукраїнської громадської організації “Українська
асоціація валеологів”, Харків, Україна.