Formation of Research Competence of Future Pharmacists Through Interactive Learning

Background and aim of study

Стрімкий розвиток фармацевтичного сектору України обумовлює актуальність підготовки кадрів з інноваційним мисленням, здатних швидко реагувати на зміни у суспільстві, аналізувати ринок фармацевтичних послуг; визначати напрями розвитку фармацевтичного підприємства, проектувати його життєдіяльність тощо. Такі завдання під силу виконати лише фахівцю, який має не тільки глибокі фахові знання в галузі фармації, а й володіє набором певних компетентностей, у тому числі дослідницькою. Мета публікації: висвітлення питань формування дослідницької компетентності у майбутніх фармацевтів засобами інтерактивного навчання.

Results

Компетентнісний підхід до професійної підготовки майбутніх фахівців висвітлювали зарубіжні та вітчизняні дослідники, зокрема І. Бех, А. Волкова, В. Луговий, С. Сисоєва та інші. В. Болотов, І. Зимня, А. Хуторський вважають, що дослідницька компетентність є ключовою та відображає особистісне самовдосконалення, спрямоване на освоєння способів інтелектуального й духовного розвитку. На нашу думку, в умовах фармацевтичного коледжу дослідницька компетентність майбутнього фахівця формується під час пошуково-дослідної діяльності, яка організується викладачами. У процесі такої діяльності формуються та вдосконалюються вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати й передбачати наслідки власної наукової діяльності. Студенти вчаться висувати гіпотези, ефективно розв’язувати дискусійні питання. Позитивним наслідком цього процесу є розвиток самоосвіти та самовдосконалення особистості. Ми погоджуємося з думкою І. Зимньої, що дослідницька компетентність є комбінацією системних полідисциплінарних інтегрованих знань; багатофункціональних пізнавальних умінь, що постійно саморозвиваються у навчальній, дослідницькій, проективній діяльності. Так, наприклад, одним із завдань, яке ставилося перед учасниками дослідження, було визначення чинників ризику здоров’я студентів коледжу, їх аналіз, надання рекомендацій щодо здорового способу життя. Виконання такого завдання потребувало знань з анатомії та фізіології людини, біології, гігієни, мікробіології, фармакології тощо. Дослідники мали продемонструвати вміння: комунікативні, аналітичні, дослідницькі, здібності працювати з різними науковими джерелами, володіння сучасними інформаційними технологіями. Ефективним засобом формування дослідницької компетентності вважаємо участь студентів у наукових пікніках, студентських науковопрактичних конференціях, засіданнях гуртків, які традиційно проходять у коледжі та на базі інших навчальних закладів. Також формами організації дослідницької роботи студентів можна вважати: проблемні лекції (“ГМО: дослідження та вплив на живі організми”, “Роль генетичної інженерії в сучасних біотехнологіях і фармації” та ін.); семінари-конференції (“Ферментні препарати: Коли? Кому? Навіщо?”, “Вітамінотерапія: за та проти” тощо); виконання самостійних завдань, що містять елементи проблемного пошуку (переваги та недоліки сучасних кровоспинних засобів; аналіз складу аптечок для надання домедичної допомоги вітчизняних виробників); підготовка рефератів з елементами наукового дослідження; аналіз нормативно-правових документів у галузі фармації, біології, медицини; складання і розв’язування задач.

Conclusion

Дослідницька компетентність є наслідком саморозвитку, особистісного зростання, цілісної самоорганізації та синтезу пізнавального, діяльнісного та особистісного досвіду студента.

DOI and UDC

DOI: 10.26697/ijes.2018.3-4.21; УДК: 378.14: 615.1

Information about the authors

Бондаренко Віра Іванівна – спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, викладач, Коледж Національного фармацевтичного університету, Харків, Україна. Абідова Тетяна Сергіївна – спеціаліст першої кваліфікаційної категорії, викладач, Коледж Національного фармацевтичного університету, Харків, Україна. Ломоновська Наталія Євгеніївна – спеціаліст другої кваліфікаційної категорії, викладач, Коледж Національного фармацевтичного університету, Харків, Україна.