Formation of Professional Competence of Students-Ecologists

Background and aim of study

Cучасна професійна діяльність вносить суттєві зміни у природне середовище, збільшує можливість виникнення локальних, регіональних і навіть глобальних техногенних катастроф, необхідно поставити у центр уваги підготовки майбутніх фахівців інженерного спрямування формування їх екологічної відповідальності, компетентності, навиків природоохоронної діяльності, що передбачатиме не стільки вироблення емпіричних навичок, скільки виховання духовності, моральності, високої загальної екологічної культури. Метою статті є виокремлення теоретико-методологічних аспектів формування професійної компетентності студентівекологів.

Research methods

Для досягнення поставленої мети та реалізації визначених завдань використано комплекс методів наукового дослідження: теоретичні − аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, конкретизація, узагальнення наукових джерел із досліджуваної проблеми; емпіричні − спостереження, бесіда, анкетування, тестування, вивчення і узагальнення передового досвіду, метод експертних оцінок, аналіз продуктів творчої діяльності студентів. Формування професійної компетентності забезпечується шляхом компетентнісного підходу, який розглядається як спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Становлення екологічної компетентності майбутніх фахівців спрямоване на формування навичок природоохоронної діяльності, ціннісного ставлення до довкілля, яке реалізується через застосування власних знань у практичній діяльності.

Results

Використовуючи методику моделюючих ситуацій, ми намагалися перевірити здатність студенів до розробки та впровадження екологічних проектів інженерного захисту навколишнього середовища. З цією метою нами було запропоновано спеціально створені екологічні ситуації, оцінивши які студенти мали прийняти рішення, провести інженерно-екологічну експертизу, спроектувати наступні дії тощо. Так, у процесі інженерно-екологічної експертизи хлібокомбінату “Формула смаку” та “Автобуд” майбутнім інженерам було запропоновано здійснити всебічну оцінку впливу підприємства на природне середовище на різних етапах його створення. Проводячи експертизу екологічних об’єктів, майбутні фахівці на достатньому рівні здатні здійснювати контроль та оцінювати рівень дотримання підприємствами законодавства, норм та правил в галузі охорони природи. Узагальнена кількісна і якісна обробка результатів діагностики за критерієм, що відображає когнітивний компонент екологічної компетентності студентів, дала змогу зробити висновок про ступінь усвідомлення майбутніми фахівцями сутності екологічних проблем і способів їх розв’язання. Зокрема, 17.7% опитуваних виявили високий рівень за всіма діагностованими параметрами, достатній рівень притаманний 38.4% респондентів, втім найбільше студентів (43.9%) перебуває на низькому рівні. Роблячи висновок про рівень вияву практичного досвіду природоохоронної діяльності майбутніх фахівців, ми дійшли до таких узагальнених результатів: значна частина опитуваних (48.6%) має низький рівень практичного досвіду щодо розв’язання екологічних проблем, 37.8% студентів перебуває на достатньому рівні, і лише 13.6% респондентів виявили високий рівень готовності включення в природоохоронну діяльність.

Conclusion

Отже, виходячи з цього, теоретикометодологічні аспекти професійної освіти забезпечуються компетентністно орієнтованим навчанням через формування достатніх за рівнем узагальнення, повноти та дієвості знань й умінь прийняття природобезпечних рішень у ситуаціях еколого-інженерного характеру. Еколого-освітній процес повинен мати керований характер, тому необхідно реалізувати орієнтацію на досягнення запланованого педагогічного результату, забезпечивши підвищення якості всього комплексу умов, які необхідні для формування екологічної компетентності майбутніх фахівців. Вирішення виявлених у ході діагностики проблем полягає, на нашу думку, у розробці поетапної методики формування екологічної компетентності студентів у вищому технологічному навчальному закладі.

DOI and UDC

DOI: 10.26697/ijes.2018.3-4.09; УДК: 37.091.212:005.336.2-502/504

Information about the authors

Ключка Світлана Іванівна – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри загальної екології, педагогіки та психології, Черкаський державний технологічний університет, Черкаси, Україна. Старовойтенко Наталія Василівна – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри загальної екології, педагогіки та психології, Черкаський державний технологічний університет, Україна.